Грамота сліпих

Ось такий теплий віршик Роберта Третякова запощено у коментах до повідомлення про вересневий семінар в нашій бібліотеці в блозі "Творчість та інновації в українських бібліотеках"

ГРАМОТА СЛІПИХ

Хай рядки ці не образять тих,

Хто не з доброї своєї волі,

Підкорившись нещасливій долі,

Мусить знати грамоту сліпих.

Бо рукою можна ще зуміть

Знать чарівну зливу гам і терцій.

Тільки як Сосюрину блакить

Перелить навпомацки у серце?

Можна взяти в руки алебастр,

Виліпити з ньогго дивні перла.

Але як побачить смуток айстр,

Що, весни не дочекавшись, вмерли?

А можливо, справа і не в тім,

Хто і як твої читає вірші,

А можливо навіть, що сліпим

Їх структура атомна видніша?

Бо хіба ж ото не диво з див,

Коли хтось буденно, просто, звично

Відчуває щирість почуттів

І опуклість образів – фізично!

Тут уже не допоможе звук

Рим дзвінких і ритмових екзотик:

Серця підкупить не зможе слух

Віршами, холодними на дотик.

До речі, там, шановні блогери, обговорюються не лише суто виробничі наші процеси, але й сюжети народжуються, достойні окремого виробничого детективу:

"  Блогер «Катя Чузова», библиотекарь по профессии и по месту работы, а по совместительству  – наша невестка. Сегодня, в 15.09, села за мой компьютер и разместила свой коментарчик под моим ником. Нехорошо… Сделала б это дочь, – (!!!!!), а невестку – жалко."

А дехто там вже готовий вам принтер брайлівський подарувати, спитайте, чи не жартує часом?

Тож читайте та коментуйте :-)


Share |