"Дейзі-книжка руйнує бар’єри між зрячими і незрячими" - це слова пані Оксани Потимко, занотовані мною на семінарах із створення української бібліотеки дейзі-книг.
Інформацію про семінари наведено в попередній постах цього блогу, не буду знову все переповідати, докладна інструкція з виготовлення дейзі-книг скоро з’явиться у відповідному блозі, а тут залишу кілька нотаток, зроблених під час семінарів.
Головне - це заклик долучитись до цього проекту в першу чергу бібліотекарям і освітянам, щоб спільними зусиллями створити масив навчальної і науково-популярної літератури. Це необхідно для забезпечення рівного доступу до освіти незрячих школярів і студентів. Зараз жоден український виш не має адаптаваної бази підручників для студента з обмеженнями зору. А книжка у дейзі-форматі стане у нагоді не лише слабкозорим і незрячим читачам. але й людям, що мають труднощі із читанням друкованих текстів (в наслідок дислексії, тощо).
Швеція, наприклад, вже кілька останніх десятиліть саме у такий засіб забезбечує інформаційні та освітні потреби своїх громадян з вадами зору, тому ще дейзі-книжка набагато дешевша у виробництві, ніж книжка шрифтом Брайля. Але в Україні ситуація ускладнюється відсутністю якісного синтерзатора української мови, тому участь в проекті живих людей, що начитують книжки, вкрай необхідна.
Учасники семінару отримали як інформацію, так і диски із необхідними інструкціями и ПЗ для створення дейзі-книжок, а наша бібліотека - ще й пару чудових маленьких мікрофончиків для запису, а ще - художній фільм "Щоденник пам’яті" з тифлокометарями.
Про семінари = на бібліотечному сайті
Фотоальбом семінарів
а ще ми побували в музеї Ольги Скороходової і доторкнулися до її світу уявлень, мрій, сприйняття наколішнього світу
Мені ж хочеться тут залишити кілька фото неформального спілкування після семінарів батьків і незрячих дітей із гостями з далекої Швеції і нашого Львова. Ці світлини видаються мені якимись казковими за колоритом і освітленням, немов кадри із старого доброго фільму, який матиме щасливе продовження і закінчення.
Інформацію про семінари наведено в попередній постах цього блогу, не буду знову все переповідати, докладна інструкція з виготовлення дейзі-книг скоро з’явиться у відповідному блозі, а тут залишу кілька нотаток, зроблених під час семінарів.
Головне - це заклик долучитись до цього проекту в першу чергу бібліотекарям і освітянам, щоб спільними зусиллями створити масив навчальної і науково-популярної літератури. Це необхідно для забезпечення рівного доступу до освіти незрячих школярів і студентів. Зараз жоден український виш не має адаптаваної бази підручників для студента з обмеженнями зору. А книжка у дейзі-форматі стане у нагоді не лише слабкозорим і незрячим читачам. але й людям, що мають труднощі із читанням друкованих текстів (в наслідок дислексії, тощо).
Швеція, наприклад, вже кілька останніх десятиліть саме у такий засіб забезбечує інформаційні та освітні потреби своїх громадян з вадами зору, тому ще дейзі-книжка набагато дешевша у виробництві, ніж книжка шрифтом Брайля. Але в Україні ситуація ускладнюється відсутністю якісного синтерзатора української мови, тому участь в проекті живих людей, що начитують книжки, вкрай необхідна.
Учасники семінару отримали як інформацію, так і диски із необхідними інструкціями и ПЗ для створення дейзі-книжок, а наша бібліотека - ще й пару чудових маленьких мікрофончиків для запису, а ще - художній фільм "Щоденник пам’яті" з тифлокометарями.
Про семінари = на бібліотечному сайті
Фотоальбом семінарів
а ще ми побували в музеї Ольги Скороходової і доторкнулися до її світу уявлень, мрій, сприйняття наколішнього світу
Мені ж хочеться тут залишити кілька фото неформального спілкування після семінарів батьків і незрячих дітей із гостями з далекої Швеції і нашого Львова. Ці світлини видаються мені якимись казковими за колоритом і освітленням, немов кадри із старого доброго фільму, який матиме щасливе продовження і закінчення.
Владік із сестричкою і Матті |
Матті, Олексій, Оксана і Сашко з мамою. |
Оксана Потимко і Сашко і Олена Майчуки. |