Українське законодавство та міжнародні стандарти вебдоступності WCAG 2.1/2.2 : що мають знати бібліотекарі та установи

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

У сучасному світі ми шукаємо всю потрібну інформацію передусім через інтернет. За допомогою онлайн-платформ та мобільних застосунків ми отримуємо державні послуги, навчаємося, працюємо, здійснюємо покупки та спілкуємося.

Цифрова доступність – це підхід до розроблення сайтів, мобільних застосунків та електронних документів, який забезпечує можливість їхнього повноцінного використання людьми з різними сенсорними, руховими або когнітивними порушеннями, а також людьми старшого віку й користувачами з різним рівнем цифрових навичок.

Тому онлайн-платформи мають бути зручними й зрозумілими для всіх користувачів незалежно від віку, фізичних можливостей чи особливих потреб. З цієї причини у багатьох країнах світу безбар'єрний доступ до цифрових сервісів вже став не лише рекомендацією, а й обов'язковою вимогою, закріпленою в законодавстві.

У країнах Європейського Союзу ці норми поширювалися переважно на вебсайти та мобільні застосунки державних установ.

2019 рік. Європейський Союз ухвалив Європейський акт про доступність (European Accessibility Act), який розширив правила доступності на низку товарів і послуг приватного сектору.

28 червня 2025 року. Акт набрав чинності в усіх країнах ЄС. Відтоді норми цифрової доступності стали обов'язковими не лише для державних установ, а й для багатьох приватних компаній, які надають товари та послуги громадянам ЄС.

В Україні за останні два роки також значно оновили законодавство в цій сфері згідно європейських стандартів.

2021 рік. Урядом була схвалена Національна стратегія зі створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року. Вона закріпила цифрову доступність як один із пріоритетних напрямів державної політики.

2022 рік. Набув чинності національний стандарт «Інформаційні технології. Вимоги щодо доступності продуктів та послуг ІКТ». Він впровадив європейські вимоги інклюзії як до сайтів, так і до мобільних застосунків.

2023 рік. Набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання доступності інформаційно-комунікаційних систем та документів в електронній формі». Вона зобов'язала органи виконавчої влади суворо дотримуватися вимог цифрової доступності.

2026 рік. Верховна Рада розглядає проєкт Закону України «Про цифрову доступність». Після його ухвалення норми цифрової доступності поступово поширяться не лише на державні установи, а й на приватний сектор (медичні заклади, освітні установи, інтернет-магазини та інші цифрові сервіси).

Окрім соціальної значущості, доступність є вигідною і з практичної точки зору. Впровадити її ще на етапі створення цифрового продукту значно простіше й дешевше, ніж усувати недоліки після запуску.

Впровадження цифрової безбар'єрності – це місія сучасної бібліотеки як головного інформаційного та культурного хабу громади. Сучасний сайт бібліотеки давно перестав бути лише електронною візитівкою установи. Він став основним онлайн-майданчиком взаємодії з користувачами, який допомагає дізнатися графік роботи, контакти, структуру бібліотеки, знайти книги в електронному каталозі, ознайомитися з новими послугами, актуальними проєктами, зареєструватися на заходи та отримати доступ до електронних ресурсів.

Якщо не має змоги знайти потрібну інформацію, збільшити розмір тексту, скористатися сайтом із смартфона, працювати без комп'ютерної миші або отримати доступ до каталогу за допомогою програм екранного озвучення, такий ресурс фактично не виконує своєї інформаційної та просвітницької функції.

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

WCAG (Web Content Accessibility Guidelines) – це міжнародний стандарт, розроблений Консорціумом Всесвітньої павутини (W3C). Саме на нього орієнтуються державні установи та компанії у всьому світі під час створення доступних вебсайтів і мобільних застосунків. Український ДСТУ та вимоги ЄС, базуються саме на рекомендаціях WCAG.

Усі вимоги WCAG будується на чотирьох принципах (POUR):

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Стандарт WCAG постійно оновлюється, щоб враховувати розвиток цифрових технологій і нові потреби користувачів. Основні етапи його розвитку виглядають так:

2008 рік. Створено базовий фундамент (WCAG 2.0): з'явилися обов'язкові підписи до картинок, робота сайту без мишки та контрастні кольори текстів.

2018 рік. Адаптація під смартфони (WCAG 2.1): додано правила для зручного користування сайтами з мобільних телефонів та планшетів.

2023 рік. Впровадження сучасних вимог (WCAG 2.2): спрощено вхід на сайти без складних перевірок безпеки, покращено видимість кнопок і навігацію.

Це означає, що дотримання лише WCAG 2.0 чи навіть 2.1 вже недостатнє. Законодавство ЄС прямо посилається на WCAG 2.2, і саме він на сьогоднішній день є актуальним стандартом.

Кожна вимога WCAG має один із трьох рівнів відповідності. На сьогоднішній день рівень AA є основним орієнтиром для державних сайтів і більшості нормативних документів.

Рівні відповідності WCAG. Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

До базових рекомендацій WCAG 2.0 та 2.1 належать такі:

Альтернативний текст для зображень. Незрячі люди не можуть побачити зображення, тому для них важливо створити текстовий опис – альтернативний текст. Його мета – надати незрячим користувачам таку ж інформацію, яку отримують зрячі при перегляді зображення. Він не відображається на сторінці, а доступний лише користувачам скринрідерів – спеціального програмного забезпечення, яким користується ця категорія користувачів. Бажано, щоб альтернативний текст був не більше 150 символів. Варто описувати тільки те, що зображено, і не додавати суб’єктивну оцінку.

Навігація з клавіатури. Сайтом має бути зручно користуватися без миші: переходити між елементами, відкривати сторінки та виконувати всі необхідні дії лише за допомогою клавіатури.

Контрастність. Текст і фон повинні мати достатній контраст (мінімум 4,5:1), щоб їх було легко читати (наприклад, під час перегляду контенту під яскравим сонцем).

Зрозумілі форми. Усі поля для введення інформації повинні мати чіткі назви або підказки, щоб користувач розумів, які дані потрібно ввести. Якщо на сайті є форма реєстрації, біля полів мають бути підписи. Наприклад: прізвище; електронна пошта; номер телефону. За наявності особливих вимог, їх теж потрібно пояснити: пароль (не менше 8 символів); дата народження (День. Місяць. Рік).

Простота тексту. Контент має бути написаний зрозумілою мовою, без складних конструкцій.

Мобільна доступність. Сайт повинен коректно працювати на смартфонах і планшетах, враховуючи особливості сенсорного управління.

Медіаконтент. Відео супроводжується субтитрами, аудіо – текстовими версіями, а мерехтливі ефекти уникаються.

Основні вимоги WCAG 2.0 та 2.1. Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

WCAG 2.2 додає нові критерії до вже існуючих, які спрямовані на те, щоб охопити більше аспектів доступності. Серед ключових нововведень:

Видимий фокус. Під час навігації за допомогою клавіатури користувач повинен чітко бачити, який елемент сайту (кнопка, посилання чи поле) зараз активний.

Альтернатива для перетягування. Якщо на сайті потрібно перетягнути мишею файл, картку чи зображення, то для багатьох людей це може бути складно або неможливо, якщо:

·       людина користується лише клавіатурою;

·       використовує програму керування голосом;

·       має порушення моторики рук;

·       працює зі смартфона, де перетягування теж не завжди зручне.

Тому WCAG вимагає, щоб окрім перетягування був інший спосіб виконати ту саму дію:

·       замість перетягування файлу можна натиснути кнопку «Вибрати файл»;

·       замість перетягування елементів списку є кнопки «Вгору» і «Вниз»;

·       замість перетягування маркера на карті можна ввести адресу або координати.

Мінімальний розмір інтерактивних елементів. Кнопки та посилання повинні мати достатній розмір (приблизно 24×24 пікселі), щоб їх було легко активувати.

Стала допомога. Чат підтримки, розділ «Допомога» мають розміщуватися в одному й тому самому місці на всіх сторінках сайту.

Відсутність повторного введення. Користувач не повинен вводити одні й ті самі дані кілька разів у багатокрокових формах.

Доступна автентифікація. Процес входу не може вимагати складних когнітивних тестів (наприклад, розгадування загадок чи запам’ятовування образів).

Легкий пошук допомоги. Якщо сайт пропонує чат підтримки, довідку чи контактну інформацію, користувач повинен швидко їх знайти.

Ці критерії доповнюють попередні вимоги та роблять цифрові сервіси ще зручнішими.

Що нового у WCAG 2.2. Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Вебдоступність – це не лише виконання вимог законодавства чи міжнародних стандартів, а насамперед можливість для кожної людини без перешкод користуватися онлайн-сервісами. Для бібліотек, які забезпечують рівний доступ до інформації, створення безбар'єрного цифрового середовища є логічним продовженням їхньої місії.

Використані джерела:

https://dou.ua/forums/topic/46499/

https://obukhiv.info/news/mintcifri-ukrainski-rozrobniki-zmozhut-stvoriuvati-bilshe-onlain-resursiv-dostupnikh-dlya-liudei-z-porushennyam-zoru-chi-slukhu/

https://business.diia.gov.ua/history-of-success/shcho-biznesu-potribno-znaty-pro-wcag

 

Web Accessibility: про вебдоступність для користувачів і бібліотекарів

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Запрошуємо долучитися до бібліотечного віртуального проєкту «Web Accessibility: про вебдоступність для користувачів і бібліотекарів», присвяченого створенню інклюзивного цифрового середовища та підвищенню обізнаності щодо вебдоступності.

Ви дізнаєтся:

•         що таке вебдоступність і чому вона важлива;

•         як зробити цифрові ресурси зручними для всіх користувачів, зокрема людей з інвалідністю;

•         які сучасні інструменти та рекомендації допомагають створювати доступний вебконтент;

•         яку роль бібліотеки відіграють у забезпеченні рівного доступу до інформації.

Проєкт буде корисним бібліотекарям, користувачам бібліотеки, освітянам, студентам та всім, хто цікавиться питаннями цифрової інклюзії. Дописи в рамках проєкту будуть розміщені на сторінках блогу «Бібліотека без бар'єрів».

Долучайтеся до нашого віртуального проєкту та відкривайте світ доступної інформації разом із бібліотекою!

Основи вебдоступності: що це таке, навіщо потрібно та які групи користувачів охоплює

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Сьогодні Україна є одним із світових лідерів цифрової трансформації. Смартфон став головним інструментом для взаємодії з державою та світом. Люди звикли отримувати довідки за кілька кліків, відкривати бізнес «у два етапи», сплачувати податки онлайн чи замовляти ліки, не виходячи з дому. Держава у смартфоні – це зручно, швидко та беззаперечно полегшує життя. Цифрові технології вже давно перестали бути лише засобом комунікації чи розваг – вони стали важливою частиною повсякденного життя та фактично новою інфраструктурою сучасного суспільства.

Однак за цим стрімким прогресом ховається серйозний виклик. Сучасні сервіси часто залишаються недоступними для тих, хто бачить, чує чи сприймає інформацію інакше. Люди з порушеннями зору чи слуху, а також літні користувачі щодня стикаються із заплутаними інтерфейсами, відсутністю озвучення чи текстового супроводу.

Коли вебсайт або застосунок розроблені без урахування потреб абсолютно всіх громадян, виникають штучні перепони – цифрові бар'єри. Вони ізолюють мільйони людей від суспільного життя, позбавляючи їх можливості самостійно отримати базові послуги.

Саме тому рівний доступ до технологій – це не просто питання комфорту, а питання людської гідності та рівних прав. Ключем до подолання цієї ізоляції є вебдоступність (Web Accessibility).

Вебдоступність – це створення цифрового контенту, сайтів та програм, якими може безперешкодно користуватися абсолютно кожна людина, незалежно від своїх фізичних, сенсорних чи когнітивних особливостей.

Основою вебдоступності є міжнародний стандарт WCAG (Web Content Accessibility Guidelines). Він визначає чіткі вимоги для створення цифрового контенту. В основі WCAG лежать чотири принципи, які допомагають усунути бар'єри в інтернеті та зробити вебресурси доступними для всіх.

Сприйнятність (Perceivable). Уся інформація на сайті повинна бути подана так, щоб користувач міг її сприйняти незалежно від особливостей зору чи слуху. Для цього зображення супроводжуються альтернативним текстом, текст має достатній контраст із фоном, його можна збільшувати без втрати змісту, а відео та аудіоматеріали доповнюються субтитрами або текстовими описами.

Керованість (Operable). Усі елементи сайту мають бути зручними для взаємодії. Користувач повинен мати можливість користуватися сайтом не лише за допомогою миші, а й клавіатури чи допоміжних технологій. Також важливо уникати автоматичного відтворення звуку та надавати достатньо часу для виконання дій, наприклад під час заповнення форм.

Зрозумілість (Understandable). Інформація та навігація повинні бути простими й передбачуваними. Для цього використовують зрозумілу мову, логічну структуру сторінок, однакове розташування елементів інтерфейсу та чіткі повідомлення про помилки під час введення даних.

Надійність (Robust). Вебконтент повинен коректно працювати в різних браузерах і бути сумісним із допоміжними технологіями, зокрема програмами екранного озвучення. Це досягається завдяки правильній семантичній HTML-розмітці, яка дозволяє спеціальним програмам точно визначати та відтворювати вміст сторінки.

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Цифрова безбар’єрність потрібна значно більшій кількості людей, ніж здається на перший погляд. Вона орієнтована на:

Людей із порушеннями зору: повністю незрячі користувачі (які керують інтерфейсом за допомогою програм екранного доступу – скрінрідерів), а також люди з частковою втратою зору, дальтонізмом чи катарактою.

Людей із порушеннями слуху: нечуючі або слабочуючі користувачі, для яких критично важливо мати текстові субтитри або текстові альтернативи до будь-якого аудіо- та відеоконтенту.

Людей із порушеннями опорно-рухового апарату: ті, хто через травми або параліч не можуть користуватися комп'ютерною мишкою і здійснюють навігацію сайтом виключно за допомогою клавіатури чи голосових команд.

Людей із ментальними та когнітивними особливостями: користувачі з розладами аутистичного спектра (РАС), синдромом Дауна, дислексією чи труднощами концентрації. Для них важлива зрозуміла мова, передбачувана логіка інтерфейсу та відсутність агресивного миготливого контенту.

Ключ до рівних прав у мережі. Фото: Linkedin

Вона також допомагає користувачам із короткотривалими труднощами:

Тимчасові обмеження: зламана рука, відновлення після операції на очах або тимчасова втрата слуху.

Ситуативні обмеження: коли ви тримаєте на руках немовля, їдете у гучному транспорті без навушників (і рятують субтитри) або намагаєтеся прочитати текст на екрані телефона під прямим сонцем (і тут рятує висока контрастність).

Вікові зміни: у людей старшого віку природно погіршуються зір та координація. Доступний сайт дозволяє їм залишатися самостійними.

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Впровадження вебдоступності – це не просто виконання технічних вимог, а реальні переваги, які трансформують наш цифровий простір. Ця користь чітко простежується у таких важливих вимірах:

Повага та рівність. Доступ до інформації – це базове право людини. Цифрова безбар'єрність демонструє повагу до гідності кожного користувача.

Закон та стандарти. В Україні та світі вимоги до доступності публічних і державних вебресурсів закріплені на законодавчому рівні.

Зручність для всіх (UX). Сайти, розроблені за стандартами доступності, мають чітку структуру, логічну навігацію та високу швидкість завантаження. Вони просто зручніші для будь-якого користувача.

Економічний ефект. Бізнес, який впроваджує вебдоступність, відкриває свої двері для величезної аудиторії, яку раніше ігнорував.

Зробити контент чи сайт доступнішим можна вже зараз:

Додавайте альтернативний текст (Alt-text) до зображень, щоб скрінрідери могли озвучити, що на них зображено.

Дотримуйтеся контрастності між текстом та фоном.

Створюйте чітку ієрархію заголовків (H1, H2, H3), щоб інформацію було легко сканувати очима.

Пишіть простою та зрозумілою мовою, уникаючи надмірних канцеляризмів.

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Вебдоступність – це не лише технічна вимога, а й важливий елемент сучасного демократичного суспільства. Вона допомагає зробити онлайн-простір зручним, зрозумілим та відкритим для всіх людей. У процесі розвитку електронних послуг в Україні забезпечення інклюзивності вебресурсів є важливою умовою підвищення доступності державних сервісів, розширення участі громадян у суспільному житті та створення рівних можливостей для кожного громадянина.

Джерела:

https://career.softserveinc.com/uk-ua/stories/web-accessibility-a-progressing-trend

https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/2023-06/korotkiy_posibnik_z_cifrovoi_dostupnosti_-_ukr.pdf

https://career.beetroot.co/uk/web-accessibility-guidelines-understanding-the-basics/

 

 

 

 

«Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину»

В межах Національного тижня безбар’єрності, який проходить з 25 по 31 травня в Україні відбулося відкриття виставки «Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину». Проєкт є частиною всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш», що реалізується в межах ініціативи Першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів», у партнерстві з ЮНІСЕФ, Міністерством культури України, Радницею-уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності та ГО Безбар’єрність, за фінансової підтримки Урядів Німеччини та Великої Британії.

«Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину» – це артпроєкт, що містить серію ілюстрацій, створених українськими митцями та мисткинями. У своїх роботах вони досліджують, як слова формують наше сприйняття: чи бачимо ми за словами людину, чи лише її окрему ознаку або характеристику? Адже слово може підтримати або стати ще одним бар’єром. Руйнувати стереотипи – або посилювати стигму. Саме тому безбар’єрність починається з того, як ми говоримо одне з одним і одне про одного. З уміння бачити за словами людину – не її стан, вік, досвід, зовнішність, соціальний статус, обставини чи виклики. Головна ідея виставка «спочатку – людина». На початку – людина, а вже потім – її досвід, особливості чи життєві обставини. Ми часто звикаємо до слів, які ніби «скорочують» людину до одного ярлика. Але ярлик ніколи не вміщує цілої людини. Тому ми вчимося говорити коректно:

·       людина з інвалідністю,

·       людина на кріслі колісному,

·       людина старшого віку,

·       дитина з особливими освітніми потребами,

·       людина, яка пережила полон,

·       людина без домівки.

У цих формулюваннях є головне: у центрі залишається людина. Роботи українських художників і художниць, через образи, метафори й художні історії показують, як багато значить правильне слово.

Ось лише кілька прикладів. «Людина на кріслі колісному» Марти Кошулінської. На плакаті – не образ обмеження, а образ руху, танцю, радості, близькості, звичайного життя. Художниця підкреслює, що радість, тілесність і повсякденні щасливі моменти доступні кожному й кожній.

«Людина старшого віку» Анни Сарвіри. Вона руйнує уявлення про те, що вік визначає спосіб життя людини. На плакаті люди старшого віку – різні, активні і не дуже, уважні до себе, відкриті до життя. Це нагадування про те, що вік не скасовує ані інтересу до нового, ані права бути собою.

Ще один дуже промовистий образ – робота Анни Птахи «Людина з порушеннями». Художниця використовує метафору айсберга: над водою видно лише одну ознаку, а під водою – цілий світ інтересів, захоплень, почуттів, досвіду. Те, що ми помічаємо з першого погляду, ніколи не є всією людиною.

Запрошуємо не просто оглянути художні роботи на віртуальній виставці, а зупинитися і подумати:

·       які слова ми звикли чути?

·       які слова варто залишити в минулому?

·       якою мовою ми хочемо говорити в нашій громаді далі?

Придивіться до образів та слів. І, можливо, після цього ви трохи інакше подивитеся на звичну мову – уважніше, тепліше, точніше. Коли ми говоримо без стигми, без знецінення, без упереджених ярликів, ми створюємо простір, у якому людина почувається не «чужою», а прийнятою. А це і є основа сильної, дружньої, сучасної держави. Саме так формується середовище, де повага до різноманіття стає нормою. Нехай у нашому суспільстві стає більше простору, де в центрі – людина. Людина, яку бачать. Людина, яку чують. Людина, до якої звертаються з повагою.