Безбар’єрність – це коли ти можеш

Ілюстрація: Рубрика

Сучасне демократичне суспільство неможливе без поваги до людської гідності, рівності прав і створення умов, у яких кожна людина може повноцінно жити, навчатися, працювати та брати активну участь у суспільному житті. Саме тому питання безбар’єрності сьогодні є одним із ключових пріоритетів державної політики України.

З 25 по 31 травня 2026 року в Україні вдруге проходить Національний тиждень безбар’єрності – ініціатива, покликана привернути увагу до необхідності створення суспільства рівних можливостей, у якому кожна людина має доступ до освіти, роботи, послуг, транспорту, інформації та спілкування без перешкод і обмежень.

Сьогодні безбар’єрність – це не лише сучасний суспільний тренд чи окремий напрям державної політики. Це базова потреба людей і водночас ознака сильної, відповідальної та людяної держави.

У час повномасштабної війни поняття безбар’єрності набуло для українців особливого значення. Адже бар’єри можуть виникнути в житті кожного – незалежно від віку, професії, місця проживання чи соціального статусу.

Ветеран, який повертається з фронту, потребує не співчуття, а доступного середовища, можливостей для працевлаштування та повноцінного повернення до життя.

Внутрішньо переміщена особа, яка була змушена залишити свій дім через війну, потребує простих і зрозумілих сервісів без складної бюрократії.

Дитина, яка пережила обстріли, потребує простору, де є не лише фізична, а й емоційна безпека.

Кожен із нас у час постійного стресу потребує середовища, яке не ускладнює життя, а допомагає.

Безбар’єрність – це суспільна норма, у якій кожну людину приймають, поважають і цінують незалежно від віку, статі, стану здоров’я, фізичних особливостей чи життєвих обставин.

Саме такий підхід закладений у Національній стратегії зі створення безбар’єрного простору до 2030 року, розробленій у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів». Стратегія була схвалена у 2021 році та стала основою державної політики у сфері безбар’єрності. Її мета – створити в Україні суспільство рівних можливостей, у якому кожна людина зможе:

·       реалізувати свій потенціал;

·       отримувати послуги без перешкод;

·       брати активну участь у житті громади;

·       почуватися гідно та безпечно.

Безбар’єрність охоплює всі сфери життя людини – від доступу до громадського простору і освіти до отримання інформації, працевлаштування та участі в житті суспільства. Саме тому в Україні визначено такі ключові види безбар’єрності, кожен із яких є важливим для формування комфортного, інклюзивного та справедливого середовища.

Фізична безбар’єрність – це створення доступного середовища, у якому громадський простір, будівлі, транспорт та інфраструктура є зручними і безпечними для всіх людей. Її забезпечення передбачає проєктування об’єктів з урахуванням різних потреб, удосконалення законодавства та посилення контролю за дотриманням стандартів доступності. Пандуси, ліфти, тактильна плитка та безпечні пішохідні переходи – це не додаткові переваги, а необхідна складова сучасного європейського суспільства.

Інформаційна безбар’єрність передбачає широке впровадження технологій, адаптованих до потреб людей із порушеннями зору, слуху та різними комунікативними можливостями. Зокрема, йдеться про використання шрифту Брайля, жестової мови та інших доступних форматів комунікації. Це забезпечує рівний доступ до медіаконтенту, державних послуг, а також офіційної інформації, яку надає держава.

Цифрова безбар’єрність забезпечує рівний доступ до цифрової інфраструктури та онлайн-сервісів. Для її впровадження необхідно адаптувати навчальні програми для осіб віком 60+ / 75+, людей з інвалідністю, а також перевіряти державні онлайн-ресурси на відповідність стандартам доступності. Інклюзивний дизайн у цифровому середовищі має бути не додатковою перевагою, а обов’язковим стандартом.

Освітня безбар’єрність означає створення рівних можливостей для навчання незалежно від фізичних можливостей, місця проживання, віку чи соціального статусу людини. Її реалізація передбачає підготовку до роботи з людьми з інвалідністю, впровадження чітких стандартів доступності й комфорту освітнього середовища, а також розроблення державної програми раннього втручання та розвиток мережі університетів третього віку.

Економічна безбар’єрність – це створення умов, у яких кожна людина має можливість професійно розвиватися та бути фінансово незалежною. Вона передбачає рівний доступ до працевлаштування, професійного навчання, кар’єрного зростання та фінансових послуг, незалежно від життєвих обставин чи особливостей людини.

Суспільно-громадянська безбар’єрність полягає у формуванні суспільства без стереотипів, упереджень і дискримінації. Її основою є повага до кожної людини, визнання її прав, гідності та можливостей незалежно від статусу, віку чи стану здоров’я. Це рівна участь усіх людей у житті громади та суспільства. Безбар’єрність починається з готовності сприймати людину насамперед як особистість, а не через призму обмежень чи діагнозів.

6 бар’єрів – 6 свобод. Ілюстрація Ukr.net

Повномасштабна війна зробила тему безбар’єрності особливо гострою для України. Тисячі військових і цивільних отримали поранення, багато людей потребують реабілітації, доступного середовища, нових можливостей для навчання, праці та соціальної адаптації. Саме тому держава активно впроваджує політику безбар’єрності як частину післявоєнного відновлення країни. Серед ключових напрямів:

– реалізація Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору;

– розвиток інклюзивної інфраструктури у громадах;

– створення безбар’єрних маршрутів у містах;

– доступна реабілітація для ветеранів і цивільних;

– програми працевлаштування та перекваліфікації;

– цифрова доступність державних послуг.

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Національний тиждень безбар’єрності – це не просто інформаційна кампанія, а важливий крок до формування суспільства, у якому повага до людини, рівність і доступність є щоденною нормою. Він допомагає:

·       привертати увагу до проблем доступності;

·       формувати культуру поваги;

·       долати стереотипи;

·       навчати суспільство принципам інклюзії;

·       популяризувати ідеї рівності та людяності.

Це нова якість держави. Російсько-українська війна показала, що сильна країна – це та, у якій ніхто не залишається наодинці з своїми труднощами, де відчувають підтримку, прийняття та турботу. І саме від кожного з нас залежить, чи буде світ навколо відкритим, доступним і доброзичливим для всіх.

Джерела:

https://tsn.ua/ukrayina/bar-yeri-ta-bezbar-yernist-scho-nam-zavazhaye-ta-yak-cogo-pozbutisya-1928365.html

https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/bezbarernist-scho-tse-oznachae-na-praktitsi-i-chomu-tse-vazhlivo

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/4073857-v-ukraini-vze-zaprovadili-25-proektiv-iz-bezbarernosti-zelenska.html

 

5 травня – День за права осіб з інвалідністю

Щороку 5 травня світова спільнота відзначає День за права осіб з інвалідністю. Історія цього дня бере свій початок 5 травня 1992 року. Саме тоді активісти з 17 країн Європи одночасно виступили за рівні права та проти дискримінації людей з інвалідністю. Ця перша загальноєвропейська акція стала історичним кроком до змін у всьому світі. Це можливість привернути увагу до прав людей з інвалідністю, глибше зрозуміти їхні потреби та об'єднати зусилля для побудови доступного середовища.

Сьогодні для України цей день набув критичного значення. Через повномасштабну війну кількість людей з інвалідністю в Україні стрімко зростає. За даними Державної служби статистики та Міністерства у справах ветеранів, 2,7 мільйона людей мають інвалідність та майже 500 тисяч учасників бойових дій (УБД). Виклики часу спонукають нас замінити декларативні гасла конкретними системними кроками, щоб побудувати безбар’єрне середовище та забезпечити рівність можливостей для всіх українців.

Люди з інвалідністю мають такі ж права на працевлаштування, доступну освіту і інфраструктуру, як і інші категорії громадян. Однак часто їхні права порушуються більше, ніж права інших людей.

Конвенція про права осіб з інвалідністю визнає, що існування бар’єрів є центральним компонентом інвалідності. Інвалідність – це не лише стан здоров’я людини, а й результат бар’єрів у суспільстві, які заважають їй повноцінно брати участь у житті нарівні з іншими.

Особи з інвалідністю в Україні мають рівні з іншими громадянами конституційні права та додаткові соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Держава забезпечує право на працю, медичну допомогу та реабілітацію, безоплатне протезування й технічні засоби, освіту, соціальний захист, пенсійне забезпечення, доступне середовище, участь у громадському житті та безоплатну правову допомогу.

У зв’язку з російсько-українською війною основні права осіб з інвалідністю залишилися незмінними, проте держава запровадила додаткові гарантії та спрощені механізми їх реалізації в умовах воєнного стану: автоматичне продовження виплат і статусу інвалідності під час воєнного стану, спрощене підтвердження інвалідності, реформа МСЕК та посилений захист осіб з інвалідністю внаслідок війни. Особливу увагу держава приділяє військовим, ветеранам і цивільним, які отримали інвалідність через бойові дії, забезпечуючи їм додаткові пільги, реабілітацію та соціальну підтримку.

Найпоширеніша помилка в розумінні інклюзії – зведення її виключно до пандусів, ліфтів чи спеціального маркування. Фізична безбар’єрність є базовим фундаментом, інклюзія – це насамперед про систему соціальних відносин. Це простір, де інфраструктура, інформаційне середовище та ментальні бар’єри зникають одночасно.

Щоб система була взаємопов’язаною, вона має базуватися на чотирьох ключових елементах:

Доступність інформації. Право на знання та державні послуги не повинно залежати від фізичних можливостей людини. Це цифрові рішення, адаптовані формати подачі матеріалів та доступна комунікація.

Економічна інтеграція. Працевлаштування – це найкращий інструмент соціалізації. Професійні навички та компетенції мають важити більше за будь-які упередження чи діагнози.

Культура поваги. Перехід від моделі «токсичного жалю» до моделі «рівності». Жалість принижує, тоді як повага до особистості надає суб'єктності.

Принцип універсального дизайну. Розуміння того, що безбар’єрне середовище – це комфорт не лише для людей з інвалідністю, а й для літніх людей, батьків з дитячими візочками та кожного з нас у різні періоди життя.

Культура комунікації – це результат щоденних рішень кожного з нас. Дотримання кількох базових принципів допоможе зробити спілкування комфортним, вільним від бар’єрів та непорозумінь:

Людина – понад усе. Інвалідність є лише однією з характеристик особистості, а не її визначенням.

Запитуйте, чи потрібна допомога. Не дійте без згоди, навіть керуючись найкращими спонуканнями.

Дотримуйтеся рівня очей. Під час розмови з людиною на візку варто присісти, щоб перебувати в одній площині зорового контакту.

Будьте терплячими. Слухайте уважно, не перебивайте і не закінчуйте фрази за співрозмовника. Ставте прості запитання, якщо це доречно.

Комунікуйте чітко. Представляйтеся та описуйте оточення. Завжди вказуйте, до кого звертаєтеся, та озвучуйте візуальну інформацію.

Забезпечте видимість для спілкування. Приверніть увагу людини з порушенням слуху жестом. Підтримуйте зоровий контакт, говоріть виразно та не закривайте обличчя руками чи сторонніми предметами.

Заохочуйте відкритість. Не уникайте дитячих запитань про людей з інвалідністю. Спокійна та чесна розмова допомагає їм формувати правильне ставлення до різноманіття.

Розбудова безбар’єрного суспільства – це наш спільний шлях до світу, де можливості обмежені лише нашою уявою та зусиллями. Сьогодні інклюзія перестає бути просто «гуманітарним питанням», перетворюючись на фундамент нашої національної стійкості. Кожен крок до безбар’єрності – це крок до України, у якій кожен громадянин відчуває себе цінним, рівним і повноправним.

Джерела:

https://nmc.dsns.gov.ua/zk/news/ostanni-novini/5-travnia-miznarodnii-den-den-borotbi-za-prava-osib-z-invalidnist

https://kar-rada.gov.ua/news/1746435342/

https://khm.dcz.gov.ua/anonspodiya/mizhnarodnyy-den-borotby-za-prava-osib-z-invalidnistyu

 

Всесвітній день поширення інформації про проблеми аутизму (World Autism Awareness Day)

 Фото: згенеровано ШІ

   2 квітня світова спільнота відзначає Всесвітній день поширення знань про аутизм (World Autism Awareness Day). Ця дата присвячена не «хворобі», а визнанню нейрорізноманіття. Ініціатива була вперше затверджена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй (ООН) 18 грудня 2007 року. Україна приєдналася до цієї акції у 2014 році. Мета цього дня – підвищення обізнаності про аутизм, подолання дискримінації людей з розладами аутистичного спектра (РАС) та створення умов для їхнього повноцінного життя в суспільстві.

   Аутизм (від грец. autos – «сам») – це спектральний розлад нервової системи, який характеризується багатоманітністю різновидів, відмінностей, відхилень і порушень, центральним і спільним для яких є порушення соціальної інтеграції та небажання (навіть страх) вступати в будь-який контакт із суспільством. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) більш ніж 60 млн. осіб у світі живуть із діагнозом «аутизм».

   Хоча точні причини аутизму досі не з’ясовані, доведено, що цей стан зумовлений пренатальними біологічними змінами у структурі мозку. Сучасні дані вказують на такі фактори:

– генетична схильність;

– вплив навколишнього середовища.

   Фахівці рекомендують не зволікати з консультацією, якщо ви помітили:

   Порушення мови. Частина дітей не розмовляють зовсім. У віці до 12 місяців не агукають, не виявляють активно радості при наближенні мами або когось із близьких; видають одні й ті ж звуки, в 2 роки у них вкрай бідний словниковий запас (близько 15 слів), до 3 років вони майже не здатні комбінувати слова.

   Відсутність емоційного контакту з людьми. В першу чергу – з батьками. Малюки не дивляться людям в очі, не тягнуться до рідних на руки, не посміхаються, часто чинять опір спробам взяти їх на руки. Вони не відрізняють батьків від інших людей, не помічають, що до них хтось звертається.

   Усамітнення. Дитина з аутизмом відчуває сильний дискомфорт серед інших людей, а з часом – тривогу. Вони не завжди грають з однолітками, не розуміють емоцій інших людей і тому віддають перевагу усамітненню, яке захищає їх від сильних переживань з приводу складнощів спілкування.

   Напади агресії. Будь-яка невдача може викликати у дитини спалах гніву, спровокувати істерику, фізичну атаку. Агресія у дітей з аутизмом може бути спрямована на інших і на самих себе, останнє зафіксовано у 30% хворих.

  Слабкий інтерес до іграшок. Дитина не катає машинку, а годинами крутить її колесо. Інший варіант – прихильність тільки до однієї іграшки або її частини, до одних і тих же дрібних предметів.

  Стереотипність поведінки, страх змін. Діти з аутизмом схильні здійснювати одні й ті ж дії протягом довгого часу: повторювати одне і те ж слово, бігати по колу, розгойдуватися з боку в бік або вертіти щось.

Виховання дитини з РСА – непростий, але важливий шлях. Фото: Zmina

   В результаті спостережень та наукових досліджень розроблено правила поведінки щодо дітей з такою особливістю:

   Поводьтеся тихіше. Діти з аутизмом не здатні зчитувати емоції з голосу. Вони реагують на будь-яку різку зміну тону. Підвищення чи зниження голосу сприймають як привід для занепокоєння.

   Не сваріться у присутності дитини з аутизмом. Спілкуючись, використовуйте дружні інтонації у голосі, вони сприймаються дітьми як позитивний чинник.

   Звертайтеся на ім’я, щоб показати, кому призначено ваше мовлення. Можете додатково торкнутися плеча, щоб допомогти малюку сфокусуватися на вас. Але не перестарайтеся: такі діти дуже ревно ставляться до особистого простору.

   Орієнтуйтеся на інтереси дитини, щоб розповісти про щось нове, дати додаткову інформацію про світ. Тоді вона зацікавиться та запам’ятає розказане з більшою ймовірністю.

Різні відчуття – спільний світ. Фото: Ukr.Net

   Розлади аутистичного спектра (РАС) зазвичай проявляються у дитинстві та супроводжують людину протягом усього життя. Дорослі з аутизмом можуть:

– мати труднощі з комунікацією (уникати зорового контакту, говорити короткими або повторюваними фразами);

– по-іншому взаємодіяти з людьми та втрачати інтерес до розмови;

– проявляти незвичні або повторювані рухи;

– мати підвищену сенсорну чутливість (реакцію на гучні звуки чи яскраве світло);

– потребувати чіткої структури, рутин і передбачуваності.

Турбота, яка допомагає. Фото: HUBZ Inform

   З 2008 року по всьому світу проводиться Міжнародна акція «Light It Up Blue» («Засвіти блакитним світлом»). Блакитний колір став символом підтримки, адже за статистикою аутизм частіше діагностують у хлопчиків.

   У цей день тисячі знакових споруд, від Емпайр-Стейт-Білдінг до невеликих українських містечок, підсвічуються блакитним світлом. Люди одягають блакитні стрічки або одяг, демонструючи: «Ви не самі, ми вас бачимо і приймаємо».

Інфографіку створено ШI

   Аутизм – це стан, якого неможливо позбутися повністю, але можна застосувати специфічні корекційні методики, що допоможе дитині або дорослому розвинути необхідні навички, адаптуватися до навколишнього світу та покращити якість життя.


Джерела:

https://phc.org.ua/news/2-kvitnya-vsesvitniy-den-poshirennya-informacii-pro-autizm

https://zokdl.zp.ua/den-poshyrennya-informatsiyi-pro-autyzm/

https://khocz.com.ua/2-kvitnja-2020-roku-vsesvitnij-den-poshirennja-informacii-shhodo-problemi-autizmu-oon/

Всесвітній день людей із синдромом Дауна

   

   Вперше Всесвітній день людей з синдромом Дауна відзначили у 2006 році. Ініціаторами його запровадження стали Європейська асоціація Даун-синдром (EDSA) та Всесвітня асоціація Даун-синдром (ІDSA). У 2011 році Організація Об’єднаних Націй (ООН) офіційно визнала цей день, щоб привернути увагу до важливості рівності, поваги до прав людей із синдромом Дауна та їхньої повної участі в житті суспільства.

   Синдром Дауна (СД) – це генетична особливість, зумовлена наявністю додаткової копії 21-ї хромосоми. Через це в каріотипі людини є 47 хромосом замість звичних 46. Цей стан уперше описав у 1866 році англійський лікар Джон Ленгдон Даун, на честь якого синдром і отримав свою назву. Причини його виникнення вдалося науково пояснити лише у ХХ ст. завдяки розвитку генетики.

   За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), синдром Дауна трапляється приблизно в одного з 700-1000 новонароджених у світі. Це найпоширеніша хромосомна патологія, яка не залежить від раси, клімату чи рівня життя. В Україні щороку народжується від 200 до 400 таких дітей, хоча точні цифри можуть варіюватися через брак повних даних, особливо в умовах війни та окупації окремих територій.

   Доступ до якісного медичного обслуговування, раннього втручання та інклюзивної освіти має вирішальне значення для їх повноцінного розвитку:

   Ранній вік. Своєчасне виявлення можливих порушень розвитку та початок корекційної роботи є критично важливими. У цей період активно залучаються фахівці для розвитку мовлення, моторики і базових навичок взаємодії. Раннє втручання допомагає максимально розкрити потенціал дитини та зменшити прояви труднощів у майбутньому.

   Дитинство. Регулярне медичне спостереження у спеціалістів (кардіолог, ендокринолог, офтальмолог) забезпечує контроль стану здоров’я та своєчасне реагування на зміни. Паралельно важливу роль відіграє інклюзивна освіта, яка сприяє розвитку комунікації, соціальних навичок і впевненості у власних силах.

   Підлітковий період. Зростає значення соціалізації та психологічної підтримки. Освітній процес адаптується до індивідуальних можливостей, формуються навички самостійності, відповідальності та взаємодії в колективі. Медичний супровід залишається важливим для підтримки стабільного стану.

   Доросле життя. На перший план виходять можливості для незалежного життя. Професійна орієнтація, адаптовані умови праці та
соціальна підтримка дозволяють людині реалізувати свій потенціал, бути фінансово незалежною та інтегрованою в суспільство.

   Комплексна підтримка на всіх етапах не лише покращує якість життя, а й відкриває можливості для самореалізації та повноцінної участі в суспільстві:

   – самообслуговування: вони здатні навчитися піклуватися про себе у повсякденному житті – за умови терпіння, послідовності та підтримки з боку близьких;

   – працевлаштування: можуть опановувати різні професії, працювати та забезпечувати себе в майбутньому. Хоч цей шлях потребує додаткових зусиль і адаптації, він є цілком реальним;

   – таланти й самореалізація: багато з них мають творчі здібності та можуть досягати успіху в мистецтві, спорті та інших видах діяльності.

   Одним із символів цього дня є різнобарвні шкарпетки, які нагадують хромосоми і є веселим, яскравим способом підкреслити індивідуальність і свою унікальність. У цей день на підтримку людей із синдромом Дауна світова спільнота долучається до флешмобу: одягає різнокольорові непарні шкарпетки, фотографується та виставляє фото у соцмережах з хештегами #lotsofsocks, #WDSD, #worlddownsyndromeday.

   Говорити про інклюзію сьогодні – це не просто віддавати належне «трендам», а закладати фундамент здорового та стійкого суспільства. Це розмова про гідність, де кожна людина має право бути видимою та почутою.

   Зміна парадигми: від медичної до соціальної моделі. Роль спільноти полягає в тому, щоб перестати бачити в людині «діагноз», який треба лікувати, і почати бачити бар'єри в середовищі, які треба прибрати.

   Формування культури прийняття. Ми маємо виховувати в собі культуру запитання: «Чи зручно тобі?», «Як я можу допомогти?». Це передбачає відмову від стереотипів і мови ворожнечі. Коли ми створюємо умови для людей з інвалідністю, ми автоматично робимо життя зручнішим для літніх людей, батьків з візочками та героя на протезі.

   Контроль та ініціатива. Роль кожного громадянина – вимагати від держави дотримання стандартів доступності. Це підтримка інклюзивних брендів, участь у волонтерських проєктах та створення «просторів вдячності», де ніхто не залишається «за бортом».

   Ця дата – це привід задуматися, як зробити суспільство більш відкритим і справедливим. Боротьба із стереотипами, підвищення власної обізнаності, розвиток інклюзивності своїх спільнот є частиною нашого проєвропейського шляху та інтеграції.

   Джерела:

https://downsyndrome.org.ua/

https://moz.gov.ua/uk/21-bereznja-%E2%80%93-mizhnarodnij-den-ljudini-iz-sindromom-dauna

https://horizon-europe.org.ua/uk/news/events/21-bereznya-vsesvitnij-den-lyudej-iz-syndromom-dauna/

4 січня – Всесвітній день абетки Брайля

   4 січня – день народження Луї Брайля. В цей день ми згадуємо геніального незрячого тифлопедагога. Два століття тому він винайшов абетку, яку зараз широко використовують в усьому світі. А в грудні 2019 року Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення щороку 4 січня відзначати Всесвітній день абетки Брайля з метою підвищення обізнаності суспільства про її значення для незрячих та слабозорих осіб.

   Але що знає більшість із нас про абетку Брайля? В кращому випадку те, що це тактильна система письма та читання для людей із порушеннями зору. В чому ж унікальність саме браїлівської системи, адже спроби створити рельєфні абетки були і до його винаходу.

   Тож звернемося до історії. Луї Брайль навчався у школі, засновником якої був Валентин Гаюї. Там також були книги для незрячих учнів. Валентин Гаюї розробив рельєфно-лінійний шрифт – унціал. Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні рельєфні літери, витиснені на щільному папері. Але недолік способу Гаюї був у тому, що такі книги були великі, містили мало інформації і читання їх було дуже повільним.

   Також системі Брайля передувало винайдення «нічної абетки». ЇЇ розробив капітан Шарль Барбʼє. Нічна абетка була створена для того, щоб військові мали змогу читати зашифровані повідомлення наосліп і безшумно. Інформацію можна було записати в повній темряві, проколюючи отвори в картоні, і так само вона зчитувалась за допомогою пальців. Однак «нічна абетка» Барб’є так і не набула великого поширення в армії, адже була складною та мала істотні недоліки. Та в 1820 році Шарль Барбʼє презентував дану абетку Французькій національній школі для сліпих – серед її учнів був 12 річний Луї Брайль.

   Через 3 роки на основі цього винаходу Луї Брайль, якому на той момент виповнилося 15 років, розробив свій перший варіант рельєфно-крапкового шрифту для незрячих і слабозорих людей, котрий пізніше був названий на його честь – «шрифт Брайля». У 1824 році він придумав «комірку-шестикрапку», що складалася з двох вертикальних рядів по 3 крапки. Попередні абетки були створені зрячими людьми, які лише гіпотетично могли уявити, як відчуває світ незряча людина. Луї Брайль же зробив по справжньому зручну абетку, адже шість крапок, це саме стільки, скільки зручно зчитувати подушечками пальців і стільки, щоб дати необхідну кількість комбінацій. Шрифт Брайля охоплює все необхідне: літери, цифри, розділові та математичні знаки. А оскільки Брайль був ще й талановитим музикантом, то він окрім цього винайшов і свою систему запису нот.

   Отже, шрифт Брайля – це тактильна система письма, що використовує комбінації шести опуклих крапок у шеститочковій комірці (2 стовпці по 3 крапки) для кодування літер, цифр, розділових знаків та інших символів, з 64 можливими комбінаціями для основних символів та додатковими знаками, які надають інструкції для форматування (заглавні літери, цифри, тощо). 

   Система Брайля демонструє елементи комбінаторики, оскільки створює велику кількість значень із обмеженого набору базових елементів (крапок), використовуючи їх розташування та додаткові модифікатори для кодування інформації. Стандарти також визначають величину крапок та відстань між ними. І хоча в деяких випадках, наприклад у вивісках та обʼявах, дозволяється використовувати різноманітні розміри, завжди має бути внутрішня узгодженість з максимальним відхиленням 1%. Шрифтом Брайля пишуть також арабські та римські цифри, різноманітні математичні дії. І щоб не створювалось ніякої плутанини є чітко розроблені правила запису.

   Всесвітній день абетки Брайля – нагадування про важливість доступності та незалежності для незрячих або людей з вадами зору. Азбука Брайля є не тільки засобом спілкування, але й має велике значення для забезпечення права на доступ до інформації, освіти, здійснення права на свободу вираження поглядів.

   Ілюстрації взято з наступних ресурсів:
   1. Physical Specifications For Braille [Електронний ресурс] //Australian Braille Authority: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: –
https://brailleaustralia.org/about-braille/physical-specifications-for-braille/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 02.01.2026.

   2. Луї Брайль. Сліпий музикант-католик, який винайшов точкове письмо [Електронний ресурс] // CREDO: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: –
https://credo.pro/2022/01/310018– Назва з екрана. – Дата звернення: 02.01.2026.

   3. Шрифт Брайля. Основні граматичні правила [Електронний ресурс] // Mandarin Sign: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: –
https://mandarin-sign.com/uk/%d1%88%d1%80%d0%b8%d1%84%d1%82-%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d1%8f-%d0%be%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%bd%d1%96-%d0%b3%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%bd%d1%96-%d0%bf%d1%80%d0%b0%d0%b2/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 02.01.2026.

3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю

 

   В 1992 році Генеральна асамблея ООН проголосила 3 грудня Міжнародним днем людей з інвалідністю. Цей день покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті.

   Особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Як зазначено в преамбулі Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, міжнародному документі про права людини, «інвалідність – це поняття, яке еволюціонує». Підхід до інвалідності з позицій прав людини ґрунтується на унікальності кожної людини і на багатоманітності суспільства, на пошуках шляхів для створення таких умов, в яких кожна людина з її індивідуальними особливостями відчуває включення в суспільство. Зокрема, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. 

З 1 січня 2026 року набирає чинності Закон України від 15.01.2025 № 4219-IX  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю».

   Тож цього року, 3 грудня, в Міжнародний День людей з інвалідністю, ми хотіли б розпочати публікації на дуже непросту, але надзвичайно важливу тему, як саме реалізується право на працю для людей з інвалідністю в нашій державі.

   Нагадаємо, що відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», держава гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для людей з інвалідністю потрібні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами. Натомість лише від 15% до 18% українців з інвалідністю мають роботу. Це дані станом на 2025 рік навела виконавча директорка Громадської спілки «Ліга сильних» Дар’я Сидоренко під час презентації результатів дослідження «Потреби людей з інвалідністю у засобах до існування та доступу до ринку праці в умовах війни в Україні». На жаль, це однин з найнижчих показників у Європі.

   Станом на сьогодні роботу осіб з інвалідністю в Україні регламентують два закони: «Про охорону праці» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text Другий встановлює обов’язкову квоту таких людей на підприємстві: їх має бути принаймні 4% від штату, якщо колектив – більше 8-ми осіб. А в колективах до 25 працівників має бути принаймні одна людина з інвалідністю. Також існує державна компенсація за працевлаштування людей з інвалідністю першої та другої груп і облаштування робочого місця для них (до 106,5 тис грн та до 71 тис грн відповідно). 

   Також при працевлаштуванні люди з інвалідністю мають знати свої права. Для прикладу до них належать: 

• право відмовитись від роботи в нічний час та надурочно;
• при прийнятті на роботу для людей з інвалідністю не встановлюється випробувальний термін (стосується тих, кого направили на роботу відповідно до рекомендації МСЕК); 
• при скороченні штату переважне право залишитись на роботі за рівних умов продуктивності праці та кваліфікації надається людям з інвалідністю та тим, на кого поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». 

   Але проблем залишається дуже багато. Окрім цього, на жаль, останні роки додали і нових складних питань у сфері працевлаштування людей з інвалідністю. Що, наприклад, гостро відчувається на виробництвах. Особливо це стосується ветеранів – спеціалістів, які мають цінний досвід, отриманий на війні, але не можуть використовувати його в цивільному житті. 

 

   Закон України № 4219-IX від 15.01.2025, який набере чинності 1 січня 2026 року, вносить зміни до законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, запроваджуючи нову модель підтримки. Верховна Рада впроваджує нові принципи, спрямовані на підвищення відповідальності роботодавців за невиконання встановлених квот щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а також на запровадження оновленої системи сплати відповідних внесків. 

   Який стан із працевлаштуванням людей з інвалідністю сьогодні і які заме зміни очікують роботодавців, допоможе розібратись наш список джерел.

Список джерел:

1. Інтеграція людей з інвалідністю на відкритий ринок праці шляхом надання соціального супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці. Практичний посібник для фахівців із супроводу [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/2024-03/integrating_people_with_disabilities_into_the_open_labor_market.pdf – Назва з екрана. – Дата звернення: 27.11.2025. 

2. Нові правила працевлаштування осіб з інвалідністю з 2026 року [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: https://factor.academy/blog/novi-pravila-pracevlashtuvannya-osib-z-invalidnistyu-z-2026-roku/ – Назва з екрана. – Дата публікації: 07.10.2025. – Дата звернення: 27.11.2025. 

3. Оформлення на роботу осіб з інвалідністю у 2025 році: документи та алгоритм дій [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: https://kadroland.com/news/5505-oformlennya-na-robotu-osib-z-invalidnistyu-u-2025-roci-dokumenti – Назва з екрана. – Дата публікації: 30.06.2025. – Дата звернення: 27.11.2025. 

4. Працевлаштування осіб з інвалідністю: новий "податок" для бізнесу та інші зміни для роботодавців [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: https://biz.ligazakon.net/analitycs/239329_pratsevlashtuvannya-osb-z-nvaldnstyu-noviy-podatok-dlya-bznesu-ta-nsh-zmni-dlya-robotodavtsv – Назва з екрана. – Дата публікації: 29.10.2025. – Дата звернення: 27.11.2025. 

5. Працевлаштування осіб з інвалідністю. Практичний посібник для роботодавців [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: https://pwd.employers.org.ua/ua/book – Назва з екрана. – Дата звернення: 27.11.2025. 

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю: Закон України № 4219-IX від 15.01.2025 [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4219-20#Text– Назва з екрана. – Дата звернення: 27.11.2025. 

7. Про затвердження Порядку проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю: Постанова від 08 жовтня 2025 р. № 1308 [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-poriadku-provedennia-pereplanuvannia-remontnykh-robit-s1308081025?sfnsn=mo– Назва з екрана. – Дата звернення: 27.11.2025. 

8. Як знайти роботу, якщо я людина з інвалідністю? [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: https://bbu.org.ua/materials/yak-znajti-robotu-yakshho-ya-lyudina-z-invalidnistyu/ – Назва з екрана. – Дата звернення: 27.11.2025. 

9. Які проблеми є з працевлаштуванням осіб з інвалідністю? [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: https://bezpeka.isu.net.ua/news/581878-yaki-problemy-ye-z-pratsevlashtuvannyam-osib-z-invalidnistyu – Назва з екрана. – Дата публікації: 05.08.2024. – Дата звернення: 27.11.2025.

16 листопада — Міжнародний день толерантності

 

   16 листопада — Міжнародний день толерантності. Саме цього дня, у 1995 році ухвалили Декларацію принципів толерантності. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров’я.
Толерантність — це повага, прийняття і розуміння різноманіття культур, поглядів, переконань і образу життя інших, терпеливе ставлення до чужої думки і вірувань. Це не просто пасивна терпимість, а активне визнання права людини бути інакшим, що є основою для мирного співіснування в суспільстві.
    Толерантність необхідна у взаєминах між окремими особами, в сім’ї та громаді. Вона особливо важлива в сучасному світі з його зростаючою мобільністю, швидким розвитком комунікації, міграційними процесами, урбанізацією і трансформуванням соціальних моделей
    Вдома, на роботі, в навчальних закладах, всюди важливо мати стосунки відкритості, уважність один до одного та почуття солідарності.
Найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості є виховання.
    В мережі ми зібрали найпоширеніші поради про те, як говорити з дітьми про толерантність.
Найперша і найпоширеніша порада для дорослих — бути прикладом. Діти переймають установки тих, хто їх оточує, і, насамперед, батьків. Не засуджуйте інших і коректно обговорюйте відмінності у зовнішності, культурі чи психічному стані, ставлячи людину на перше місце.
    Окрім цього поради здебільшого такі:
    • Використовуйте різноманіття як освітній ресурс. Розповідайте про різні народи, їхні традиції та свята. Показуйте, що різноманіття є частиною нашого світу.
    • Розвивайте в дитині емоційний інтелект. Навчіть її розуміти власні почуття і поясніть, що інші люди теж відчувають подібні емоції.
    • Заохочуйте емпатію та розуміння. Використовуйте рольові ігри, де дитина може побути в ролі іншої людини. Обговорюйте, як допомогти тим, хто цього потребує.

   • Навчіть ставити питання тактовно. Поясніть, що запитувати про те, чого не розумієш, — це нормально. Важливо робити це з повагою, а не жалем чи соромом.

   • Використовуйте доступні приклади. Порівнюйте різні вподобання (наприклад, любов до собак чи котів), щоб показати, що відмінності — це нормально.
    • Розмовляйте про межі. Поясніть, що толерантність не означає терпіти несправедливість, обман чи образу. Встановлюйте чіткі кордони, що така поведінка неприпустима.
    А ще допомогти батькам та вчителям можуть мультфільми. Тож наостанок пропонуємо вам преглянути анімацію, яку зняв українсько-вірменський режисер Манук Депоян у співробітництві з Наталією Гузеєвою. На запитання, про що його стрічка, режисер відповів просто: «Це про взаємини, про те, що найважливіше від усього – любов, повага, терпіння. Я вважаю, що діти з ранніх років мають розуміти, що таке толерантність. Важливо не лише легко спілкуватися з такими, як ти сам, а й вміти знайти спільну мову та поважати тих, хто від тебе відрізняється»."

15 жовтня - Міжнародний день білої тростини

 

   1969 року загальними зборами Міжнародної федерації незрячих людей у Коломбо 15-те жовтня було визнано Міжнародним днем білої тростини. У світі ця дата почала відзначатися вже наступного року. Дуже важко переоцінити роль білої тростини. Вона настільки вагома, що на сьогоднішній день стала одним із символів безбар’єрності. При цьому варто зазначити, що історія використання білої тростини почалася порівняно недавно. Більшість джерел стверджує, що появі білої тростини ми забов’язані фотографу із Брістоля Джеймсу Бігсу. У 1921 році Джеймс Бігс, молодий фотограф, втратив зір в результаті нещасного випадку. Але крізь свій розпач він дослухався до поради солдата, якого також спіткала втрата зору. Колишній воїн порадив йому розвивати самостійність і вчитися виходити з дому без супроводжуючих. Спочатку Бігс почав ходити зі своєю звичайною тростиною для прогулянок. Але біда була в тому, що зустрічні перехожі не розуміли, що перед ними незряча людина. Це могло призводити до прикрих випадків. Особливо дошкуляли автомобілі. Тому, щоб стати більш помітним для перехожих та автомобілістів, Бігс вирішив пофарбувати свою тростину в білий колір. 

   Також на історію білої тростини, нажаль, значною мірою вплинули світові війни, які пережило людство на початку ХХ століття. З 30-х років її почали використовувати ветерани, які втратили зір під час Першої світової війни.

   Ще одна віха в історії білої тростини пов’язана із психологом Річардом Гувером, який займався реабілітацією американських військових під час та після Другої світової війни. Саме він переробив білу тростину на більш довгу і особисто випробовував тростини й методи пересування з ними, зав'язуючи собі очі.

   З того часу білі тростини широко використовувалися і вдосконалювалися. Зараз можна знайти тростини різних конструкцій, із різних матеріалів. З’явилися різноманітні накінечники для тростин, які полегшують і покращують користування. 

   Тож зважаючи на такий розвиток і різноманіття, а також важливість використання білої тростини для людей які втратили зір, зокрема в наслідок бойових дій, цей допис хотілося б наповнити корисними посиланнями, які, можливо, допоможуть зорієнтуватися людям, які цього потребують. 

   Оскільки мова зайшла про різноманіття тростин, то хотілося б порадити відео ютуб-каналу «Діджиталізаріум - технології для незрячих»:

Перший крок 6. Поради з вибору білої тростини.

   Також серію корисних відео було викладено на каналі «Національна Асамблея людей з інвалідністю України». Його було створено громадською спілкою «Всеукраїнське громадське об’єднання “Національна Асамблея людей з інвалідністю України”» (ВГО «НАІУ»).

   Це відео з серії тренінгів: «Орієнтування та мобільність, основи реабілітації людей з порушеннями зору» Серед них:  

Пакет навчальних матеріалів - відеоурок перший «Загальний огляд».   

Пакет навчальних матеріалів - відеоурок другий «Біла тростина» 

   Всього у списку 7 відео, серед яких є відео з навчання орієнтуванню в приміщенні, на відкритому просторі, поради з облаштування простору для проведення занять, тощо. 

   Також канал «Національна Асамблея людей з інвалідністю України» має й інші корисні відео на допомогу людям з інвалідністю, зокрема, людям із порушенням зору.

   Однак, окрім цього, людина, котра втратила зір та її рідні здебільшого потребують безпосередньої допомоги спеціалістів. У цьому випадку рятувальними колами для багатьох стають реабілітаційні центри.

   Серед таких центрів можна згадати:

Державна реабілітаційна установа
«Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю “Поділля”»: м. Вінниця +38 (0432) 68-02-60, +38 (067) 296-52-42.

Соціально-освітній простір для людей з порушеннями зору «Трініті хаб»: м. Київ +38 (067) 298 99 82; +38 (067) 298 99.

Громадська спілка «Сучасний погляд»: м. Київ +38 (066) 443-43-36, https://gssp.org.ua/

Благодійна організація «Побачимо перемогу»: м. Київ +38 (073) 111-22-24,  https://thevictory.org.ua/

   Нажаль, війна залишає дуже глибокий і трагічний слід, збільшуючи кількість людей з інвалідністю, зокрема, з інвалюдністю внаслідок втрати зору. Фахівці зазначають, що в Україні досі відсутня цілісна система реабілітації для людей із набутими порушеннями зору, що значно ускладнює їхню адаптацію до повсякденного життя й соціальну реінтеграцію. Тож реабілітацією як військових, так і цивільних , які втратили зір, займаються здебільшого громадські організаціїі. І їх роль важко переоцінити. Звичайно, ми не претендуємо на вичерпність наданого переліку. Тож пропонуємо також не оминути увагою і список використаних джерел, приведений в кінці статті. Можливо, він також допоможе відшукати потрібну інформацію.

   Пам’таємо, що біла тростина є одним з найнеобхідніших засобів реабілітації для людей з глибокими порушеннями зору. А ще це попереджуючий сигнал для оточуючих і предусім для водіїв. Будьмо уважні один до одного!

   Список джерел:  

   1.«Голос темряви» відкриває очі: навчання фахівців якісної підтримки незрячих ветеранів стало справжнім запитом спільноти [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: – https://gssp.org.ua/novyny/novyny-orhanizatsii/holos-temriavy-vidkryvaie-ochi – Назва з екрана. – Дата публікації: 16.03.2024. – Дата звернення: 08.10.2025. 

   2. Допомога ветеранам і цивільним, які втратили зір на війні: хто надає і як отримати [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: – https://lviv.media/ukraina/86492-dopomoga-veteranam-i-civilnim-yaki-vtratili-zir-na-vijni-hto-nadaye-i-yak-otrimati/ – Назва з екрана. – Дата публікації: 16.03.2024. – Дата звернення: 04.10.2025.  

   3. Зі страхом білої тростини й без шрифту Брайля. Як проходить реабілітація ветеранів, які втратили зір [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: – https://www.village.com.ua/village/city/how-it-works-city/348671-zi-strahom-biloyi-trostini-y-bez-shriftu-braylya-yak-prohodit-reabilitatsiya-veteraniv-yaki-vtratili-zir – Назва з екрана. – Дата публікації: 13.03.2024. – Дата звернення: 04.10.2025. 

   4. Пакет навчальних матеріалів - відеоурок другий "Біла тростина" – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=puYRZP4NZqc – Назва з екрана. – Дата публікації: 12.10.2023. – Дата звернення: 04.10.2025. 

   5. Перший крок 6. Поради з вибору білої тростини [Відео] / [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=NKFZqITJGMs – Назва з екрана. – Дата публікації: 11.10.2023. – Дата звернення: 04.10.2025. 

   6. Простір зору. Репортаж із Trinity Hub, де вчать бачити на дотик [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: – https://speka.ua/life/prostir-zoru-reportaz-iz-trinity-hub-de-vcat-baciti-palcyami-p06dj2 – Назва з екрана. – Дата публікації: 14.06.2024. – Дата звернення: 04.10.2025.  

   7. Світ на дотик: як в Україні забезпечують осіб з втратою зору допоміжними засобами реабілітації [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: – https://uhri.com.ua/svit-na-dotyk – Назва з екрана. – Дата публікації: 29.04.2025. – Дата звернення: 04.10.2025.  

   8. У Вінниці відкрили табір реабілітації для ветеранів з порушеннями зору "Життя після війни" [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: – https://suspilne.media/vinnytsia/753417-u-vinnici-vidkrili-tabir-reabilitacii-dla-veteraniv-z-porusennami-zoru-zitta-pisla-vijni/ – Назва з екрана. – Дата публікації: 24.05.2024. – Дата звернення: 04.10.2025.   

   9. У львівському центрі «Джерело» навчають фахівців, як працювати з незрячими дітьми [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: – https://wz.lviv.ua/news/502574-u-lvivskomu-tsentri-dzherelo-navchaiut-fakhivtsiv-iak-pratsiuvaty-z-nezriachymy-ditmy – Назва з екрана. – Дата публікації: 05.12.2023. – Дата звернення: 04.10.2025.  

   10. Як стати самостійним особі з втратою зору [Електронний ресурс] / Електрон. дані. – Режим доступу: – https://www.gssp.org.ua/korysni-posylannya/yak-staty-samostiinym-osobi-z-vtratoiu-zoru – Назва з екрана. – Дата звернення: 04.10.2025.