Web Accessibility: про вебдоступність для користувачів і бібліотекарів

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Запрошуємо долучитися до бібліотечного віртуального проєкту «Web Accessibility: про вебдоступність для користувачів і бібліотекарів», присвяченого створенню інклюзивного цифрового середовища та підвищенню обізнаності щодо вебдоступності.

Ви дізнаєтся:

•         що таке вебдоступність і чому вона важлива;

•         як зробити цифрові ресурси зручними для всіх користувачів, зокрема людей з інвалідністю;

•         які сучасні інструменти та рекомендації допомагають створювати доступний вебконтент;

•         яку роль бібліотеки відіграють у забезпеченні рівного доступу до інформації.

Проєкт буде корисним бібліотекарям, користувачам бібліотеки, освітянам, студентам та всім, хто цікавиться питаннями цифрової інклюзії. Дописи в рамках проєкту будуть розміщені на сторінках блогу «Бібліотека без бар'єрів».

Долучайтеся до нашого віртуального проєкту та відкривайте світ доступної інформації разом із бібліотекою!

Основи вебдоступності: що це таке, навіщо потрібно та які групи користувачів охоплює

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Сьогодні Україна є одним із світових лідерів цифрової трансформації. Смартфон став головним інструментом для взаємодії з державою та світом. Люди звикли отримувати довідки за кілька кліків, відкривати бізнес «у два етапи», сплачувати податки онлайн чи замовляти ліки, не виходячи з дому. Держава у смартфоні – це зручно, швидко та беззаперечно полегшує життя. Цифрові технології вже давно перестали бути лише засобом комунікації чи розваг – вони стали важливою частиною повсякденного життя та фактично новою інфраструктурою сучасного суспільства.

Однак за цим стрімким прогресом ховається серйозний виклик. Сучасні сервіси часто залишаються недоступними для тих, хто бачить, чує чи сприймає інформацію інакше. Люди з порушеннями зору чи слуху, а також літні користувачі щодня стикаються із заплутаними інтерфейсами, відсутністю озвучення чи текстового супроводу.

Коли вебсайт або застосунок розроблені без урахування потреб абсолютно всіх громадян, виникають штучні перепони – цифрові бар'єри. Вони ізолюють мільйони людей від суспільного життя, позбавляючи їх можливості самостійно отримати базові послуги.

Саме тому рівний доступ до технологій – це не просто питання комфорту, а питання людської гідності та рівних прав. Ключем до подолання цієї ізоляції є вебдоступність (Web Accessibility).

Вебдоступність – це створення цифрового контенту, сайтів та програм, якими може безперешкодно користуватися абсолютно кожна людина, незалежно від своїх фізичних, сенсорних чи когнітивних особливостей.

Основою вебдоступності є міжнародний стандарт WCAG (Web Content Accessibility Guidelines). Він визначає чіткі вимоги для створення цифрового контенту. В основі WCAG лежать чотири принципи, які допомагають усунути бар'єри в інтернеті та зробити вебресурси доступними для всіх.

Сприйнятність (Perceivable). Уся інформація на сайті повинна бути подана так, щоб користувач міг її сприйняти незалежно від особливостей зору чи слуху. Для цього зображення супроводжуються альтернативним текстом, текст має достатній контраст із фоном, його можна збільшувати без втрати змісту, а відео та аудіоматеріали доповнюються субтитрами або текстовими описами.

Керованість (Operable). Усі елементи сайту мають бути зручними для взаємодії. Користувач повинен мати можливість користуватися сайтом не лише за допомогою миші, а й клавіатури чи допоміжних технологій. Також важливо уникати автоматичного відтворення звуку та надавати достатньо часу для виконання дій, наприклад під час заповнення форм.

Зрозумілість (Understandable). Інформація та навігація повинні бути простими й передбачуваними. Для цього використовують зрозумілу мову, логічну структуру сторінок, однакове розташування елементів інтерфейсу та чіткі повідомлення про помилки під час введення даних.

Надійність (Robust). Вебконтент повинен коректно працювати в різних браузерах і бути сумісним із допоміжними технологіями, зокрема програмами екранного озвучення. Це досягається завдяки правильній семантичній HTML-розмітці, яка дозволяє спеціальним програмам точно визначати та відтворювати вміст сторінки.

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Цифрова безбар’єрність потрібна значно більшій кількості людей, ніж здається на перший погляд. Вона орієнтована на:

Людей із порушеннями зору: повністю незрячі користувачі (які керують інтерфейсом за допомогою програм екранного доступу – скрінрідерів), а також люди з частковою втратою зору, дальтонізмом чи катарактою.

Людей із порушеннями слуху: нечуючі або слабочуючі користувачі, для яких критично важливо мати текстові субтитри або текстові альтернативи до будь-якого аудіо- та відеоконтенту.

Людей із порушеннями опорно-рухового апарату: ті, хто через травми або параліч не можуть користуватися комп'ютерною мишкою і здійснюють навігацію сайтом виключно за допомогою клавіатури чи голосових команд.

Людей із ментальними та когнітивними особливостями: користувачі з розладами аутистичного спектра (РАС), синдромом Дауна, дислексією чи труднощами концентрації. Для них важлива зрозуміла мова, передбачувана логіка інтерфейсу та відсутність агресивного миготливого контенту.

Ключ до рівних прав у мережі. Фото: Linkedin

Вона також допомагає користувачам із короткотривалими труднощами:

Тимчасові обмеження: зламана рука, відновлення після операції на очах або тимчасова втрата слуху.

Ситуативні обмеження: коли ви тримаєте на руках немовля, їдете у гучному транспорті без навушників (і рятують субтитри) або намагаєтеся прочитати текст на екрані телефона під прямим сонцем (і тут рятує висока контрастність).

Вікові зміни: у людей старшого віку природно погіршуються зір та координація. Доступний сайт дозволяє їм залишатися самостійними.

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Впровадження вебдоступності – це не просто виконання технічних вимог, а реальні переваги, які трансформують наш цифровий простір. Ця користь чітко простежується у таких важливих вимірах:

Повага та рівність. Доступ до інформації – це базове право людини. Цифрова безбар'єрність демонструє повагу до гідності кожного користувача.

Закон та стандарти. В Україні та світі вимоги до доступності публічних і державних вебресурсів закріплені на законодавчому рівні.

Зручність для всіх (UX). Сайти, розроблені за стандартами доступності, мають чітку структуру, логічну навігацію та високу швидкість завантаження. Вони просто зручніші для будь-якого користувача.

Економічний ефект. Бізнес, який впроваджує вебдоступність, відкриває свої двері для величезної аудиторії, яку раніше ігнорував.

Зробити контент чи сайт доступнішим можна вже зараз:

Додавайте альтернативний текст (Alt-text) до зображень, щоб скрінрідери могли озвучити, що на них зображено.

Дотримуйтеся контрастності між текстом та фоном.

Створюйте чітку ієрархію заголовків (H1, H2, H3), щоб інформацію було легко сканувати очима.

Пишіть простою та зрозумілою мовою, уникаючи надмірних канцеляризмів.

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Вебдоступність – це не лише технічна вимога, а й важливий елемент сучасного демократичного суспільства. Вона допомагає зробити онлайн-простір зручним, зрозумілим та відкритим для всіх людей. У процесі розвитку електронних послуг в Україні забезпечення інклюзивності вебресурсів є важливою умовою підвищення доступності державних сервісів, розширення участі громадян у суспільному житті та створення рівних можливостей для кожного громадянина.

Джерела:

https://career.softserveinc.com/uk-ua/stories/web-accessibility-a-progressing-trend

https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/2023-06/korotkiy_posibnik_z_cifrovoi_dostupnosti_-_ukr.pdf

https://career.beetroot.co/uk/web-accessibility-guidelines-understanding-the-basics/

 

 

 

 

«Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину»

В межах Національного тижня безбар’єрності, який проходить з 25 по 31 травня в Україні відбулося відкриття виставки «Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину». Проєкт є частиною всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш», що реалізується в межах ініціативи Першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів», у партнерстві з ЮНІСЕФ, Міністерством культури України, Радницею-уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності та ГО Безбар’єрність, за фінансової підтримки Урядів Німеччини та Великої Британії.

«Безбар’єрність – це коли можеш за словами бачити людину» – це артпроєкт, що містить серію ілюстрацій, створених українськими митцями та мисткинями. У своїх роботах вони досліджують, як слова формують наше сприйняття: чи бачимо ми за словами людину, чи лише її окрему ознаку або характеристику? Адже слово може підтримати або стати ще одним бар’єром. Руйнувати стереотипи – або посилювати стигму. Саме тому безбар’єрність починається з того, як ми говоримо одне з одним і одне про одного. З уміння бачити за словами людину – не її стан, вік, досвід, зовнішність, соціальний статус, обставини чи виклики. Головна ідея виставка «спочатку – людина». На початку – людина, а вже потім – її досвід, особливості чи життєві обставини. Ми часто звикаємо до слів, які ніби «скорочують» людину до одного ярлика. Але ярлик ніколи не вміщує цілої людини. Тому ми вчимося говорити коректно:

·       людина з інвалідністю,

·       людина на кріслі колісному,

·       людина старшого віку,

·       дитина з особливими освітніми потребами,

·       людина, яка пережила полон,

·       людина без домівки.

У цих формулюваннях є головне: у центрі залишається людина. Роботи українських художників і художниць, через образи, метафори й художні історії показують, як багато значить правильне слово.

Ось лише кілька прикладів. «Людина на кріслі колісному» Марти Кошулінської. На плакаті – не образ обмеження, а образ руху, танцю, радості, близькості, звичайного життя. Художниця підкреслює, що радість, тілесність і повсякденні щасливі моменти доступні кожному й кожній.

«Людина старшого віку» Анни Сарвіри. Вона руйнує уявлення про те, що вік визначає спосіб життя людини. На плакаті люди старшого віку – різні, активні і не дуже, уважні до себе, відкриті до життя. Це нагадування про те, що вік не скасовує ані інтересу до нового, ані права бути собою.

Ще один дуже промовистий образ – робота Анни Птахи «Людина з порушеннями». Художниця використовує метафору айсберга: над водою видно лише одну ознаку, а під водою – цілий світ інтересів, захоплень, почуттів, досвіду. Те, що ми помічаємо з першого погляду, ніколи не є всією людиною.

Запрошуємо не просто оглянути художні роботи на віртуальній виставці, а зупинитися і подумати:

·       які слова ми звикли чути?

·       які слова варто залишити в минулому?

·       якою мовою ми хочемо говорити в нашій громаді далі?

Придивіться до образів та слів. І, можливо, після цього ви трохи інакше подивитеся на звичну мову – уважніше, тепліше, точніше. Коли ми говоримо без стигми, без знецінення, без упереджених ярликів, ми створюємо простір, у якому людина почувається не «чужою», а прийнятою. А це і є основа сильної, дружньої, сучасної держави. Саме так формується середовище, де повага до різноманіття стає нормою. Нехай у нашому суспільстві стає більше простору, де в центрі – людина. Людина, яку бачать. Людина, яку чують. Людина, до якої звертаються з повагою.

 

Безбар’єрність – це коли ти можеш

Ілюстрація: Рубрика

Сучасне демократичне суспільство неможливе без поваги до людської гідності, рівності прав і створення умов, у яких кожна людина може повноцінно жити, навчатися, працювати та брати активну участь у суспільному житті. Саме тому питання безбар’єрності сьогодні є одним із ключових пріоритетів державної політики України.

З 25 по 31 травня 2026 року в Україні вдруге проходить Національний тиждень безбар’єрності – ініціатива, покликана привернути увагу до необхідності створення суспільства рівних можливостей, у якому кожна людина має доступ до освіти, роботи, послуг, транспорту, інформації та спілкування без перешкод і обмежень.

Сьогодні безбар’єрність – це не лише сучасний суспільний тренд чи окремий напрям державної політики. Це базова потреба людей і водночас ознака сильної, відповідальної та людяної держави.

У час повномасштабної війни поняття безбар’єрності набуло для українців особливого значення. Адже бар’єри можуть виникнути в житті кожного – незалежно від віку, професії, місця проживання чи соціального статусу.

Ветеран, який повертається з фронту, потребує не співчуття, а доступного середовища, можливостей для працевлаштування та повноцінного повернення до життя.

Внутрішньо переміщена особа, яка була змушена залишити свій дім через війну, потребує простих і зрозумілих сервісів без складної бюрократії.

Дитина, яка пережила обстріли, потребує простору, де є не лише фізична, а й емоційна безпека.

Кожен із нас у час постійного стресу потребує середовища, яке не ускладнює життя, а допомагає.

Безбар’єрність – це суспільна норма, у якій кожну людину приймають, поважають і цінують незалежно від віку, статі, стану здоров’я, фізичних особливостей чи життєвих обставин.

Саме такий підхід закладений у Національній стратегії зі створення безбар’єрного простору до 2030 року, розробленій у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів». Стратегія була схвалена у 2021 році та стала основою державної політики у сфері безбар’єрності. Її мета – створити в Україні суспільство рівних можливостей, у якому кожна людина зможе:

·       реалізувати свій потенціал;

·       отримувати послуги без перешкод;

·       брати активну участь у житті громади;

·       почуватися гідно та безпечно.

Безбар’єрність охоплює всі сфери життя людини – від доступу до громадського простору і освіти до отримання інформації, працевлаштування та участі в житті суспільства. Саме тому в Україні визначено такі ключові види безбар’єрності, кожен із яких є важливим для формування комфортного, інклюзивного та справедливого середовища.

Фізична безбар’єрність – це створення доступного середовища, у якому громадський простір, будівлі, транспорт та інфраструктура є зручними і безпечними для всіх людей. Її забезпечення передбачає проєктування об’єктів з урахуванням різних потреб, удосконалення законодавства та посилення контролю за дотриманням стандартів доступності. Пандуси, ліфти, тактильна плитка та безпечні пішохідні переходи – це не додаткові переваги, а необхідна складова сучасного європейського суспільства.

Інформаційна безбар’єрність передбачає широке впровадження технологій, адаптованих до потреб людей із порушеннями зору, слуху та різними комунікативними можливостями. Зокрема, йдеться про використання шрифту Брайля, жестової мови та інших доступних форматів комунікації. Це забезпечує рівний доступ до медіаконтенту, державних послуг, а також офіційної інформації, яку надає держава.

Цифрова безбар’єрність забезпечує рівний доступ до цифрової інфраструктури та онлайн-сервісів. Для її впровадження необхідно адаптувати навчальні програми для осіб віком 60+ / 75+, людей з інвалідністю, а також перевіряти державні онлайн-ресурси на відповідність стандартам доступності. Інклюзивний дизайн у цифровому середовищі має бути не додатковою перевагою, а обов’язковим стандартом.

Освітня безбар’єрність означає створення рівних можливостей для навчання незалежно від фізичних можливостей, місця проживання, віку чи соціального статусу людини. Її реалізація передбачає підготовку до роботи з людьми з інвалідністю, впровадження чітких стандартів доступності й комфорту освітнього середовища, а також розроблення державної програми раннього втручання та розвиток мережі університетів третього віку.

Економічна безбар’єрність – це створення умов, у яких кожна людина має можливість професійно розвиватися та бути фінансово незалежною. Вона передбачає рівний доступ до працевлаштування, професійного навчання, кар’єрного зростання та фінансових послуг, незалежно від життєвих обставин чи особливостей людини.

Суспільно-громадянська безбар’єрність полягає у формуванні суспільства без стереотипів, упереджень і дискримінації. Її основою є повага до кожної людини, визнання її прав, гідності та можливостей незалежно від статусу, віку чи стану здоров’я. Це рівна участь усіх людей у житті громади та суспільства. Безбар’єрність починається з готовності сприймати людину насамперед як особистість, а не через призму обмежень чи діагнозів.

6 бар’єрів – 6 свобод. Ілюстрація Ukr.net

Повномасштабна війна зробила тему безбар’єрності особливо гострою для України. Тисячі військових і цивільних отримали поранення, багато людей потребують реабілітації, доступного середовища, нових можливостей для навчання, праці та соціальної адаптації. Саме тому держава активно впроваджує політику безбар’єрності як частину післявоєнного відновлення країни. Серед ключових напрямів:

– реалізація Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору;

– розвиток інклюзивної інфраструктури у громадах;

– створення безбар’єрних маршрутів у містах;

– доступна реабілітація для ветеранів і цивільних;

– програми працевлаштування та перекваліфікації;

– цифрова доступність державних послуг.

Ілюстрація згенерована за допомогою ШІ

Національний тиждень безбар’єрності – це не просто інформаційна кампанія, а важливий крок до формування суспільства, у якому повага до людини, рівність і доступність є щоденною нормою. Він допомагає:

·       привертати увагу до проблем доступності;

·       формувати культуру поваги;

·       долати стереотипи;

·       навчати суспільство принципам інклюзії;

·       популяризувати ідеї рівності та людяності.

Це нова якість держави. Російсько-українська війна показала, що сильна країна – це та, у якій ніхто не залишається наодинці з своїми труднощами, де відчувають підтримку, прийняття та турботу. І саме від кожного з нас залежить, чи буде світ навколо відкритим, доступним і доброзичливим для всіх.

Джерела:

https://tsn.ua/ukrayina/bar-yeri-ta-bezbar-yernist-scho-nam-zavazhaye-ta-yak-cogo-pozbutisya-1928365.html

https://mva.gov.ua/prescenter/category/86-novini/bezbarernist-scho-tse-oznachae-na-praktitsi-i-chomu-tse-vazhlivo

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/4073857-v-ukraini-vze-zaprovadili-25-proektiv-iz-bezbarernosti-zelenska.html