ВАЛЕНТИН ГАЮЇ – НОВАТОР, БЛАГОДІЙНИК, ТИФЛОПЕДАГОГ
13 листопада 1745 року у Франції народився Валентин Гаюї – французький педагог, який вважається основоположником тифлопедагогіки, педагогіки для незрячих. За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я саме ця дата стала основою для Міжнародного дня незрячих (International Day of the Blind). Тож дізнаймося більше про цю видатну людину.
Саме Валентину Гаюї належать перші спроби створення навчальних закладів для незрячих дітей, розробки дидактики та методики навчання загальноосвітнім предметам і трудовим навичкам. Відомий тифлопсихолог П. Віллей у книзі «Психологія сліпих» наводить історичні дані про те, як Валентин Гаюї випадково звернув увагу на важке становище незрячих, переважно неосвічених людей, жебраків. В. Гаюї спало на думку, що вони також здатні до навчання і, можливо, їм під силу досягти великих успіхів у деяких сферах, зокрема, музиці. Він розробив систему навчання незрячих читання, письма, арифметики, музики та різних ремесел. Щоб реалізувати свою думку Гаюї спочатку відкрив за власні кошти школу, надалі – інститут на 30, а пізніше – на 120 учнів.
У 1803 р. російський імператор Олександр І запросив Гаюї для створення аналогічного інституту в Російській імперії. Але в Росії його спочатку спіткала невдача. Активно розпочавши справу, він просто не зміг набрати учнів. Чиновники, яким було доручено комплектацію шкіл, відповідали, що «в Росії сліпих дітей немає». Коштів, виділених на цю роботу, Гаюї майже не отримував. У цих непростих умовах, незважаючи на труднощі, він працював до 1817 року. Згодом його перший у Росії інститут для сліпих все-таки визнала влада, надала будівлю особняка на Васильєвскому острові та зрештою дозволила набрати дітей. Повернувся до Франції Гаюї у віці 72-х років.
Помер педагог у 1822 році та був похований у Парижі. За даними, що збереглися до нашого часу, гранітний пам’ятник на його могилі було встановлено за гроші, зібрані незрячими музикантами та ремісниками.
Метод навчання читання та письма був описаний педагогом у його роботах і покладений в основу інших подібних досліджень. У різних країнах відкривали навчальні заклади для незрячих. Так, у 1791 р. було відкрито навчальний заклад для сліпих у Ліверпулі, в 1801 році – в Лондоні, в 1804 році – у Берліні, у 1881 році – у Петербурзі, в 1882 році – у Москві. Всього у 80-х роках XIX століття у світі налічувалося близько 150 таких закладів У цей період тифлопедагогіка вже почала відокремлюватись від загальної педагогіки та розпочався активний розвиток методик навчання незрячих. А за «унціалом», рельєфно-лінійним шрифтом, який розробив Гаюї, незрячі люди навчалися до появи шестикрапкового шрифта Брайля. І саме «унціалом» були надруковані перші книги для незрячих людей.
Центр для користувачів з особливими потребами при Херсонській обласні універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара нагадує, що надає доступ до інформації людям із вадами зору. Ми маємо технічні можливості, які можуть зробити ваш пошук інформації більш комфортним та легким. Також Центр має видання шрифтом Брайля, колекцію аудіокниг і літературу для майбутніх та практикуючих тифлопедагогів.
Джерела:
Синьова Євгенія Павлівна. Тифлопсихологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл./ Є.П. Синьова - К. : Знання, 2008. - Бібліогр. у кінці розд. та в підрядк. прим.. - Дод.: с. 360-365. - 365 с. - (Вища освіта XXI століття), ISBN 978-966-346-337-7.
