Ось такий теплий віршик Роберта Третякова запощено у коментах до повідомлення про вересневий семінар в нашій бібліотеці в блозі "Творчість та інновації в українських бібліотеках"
До речі, там, шановні блогери, обговорюються не лише суто виробничі наші процеси, але й сюжети народжуються, достойні окремого виробничого детективу:
А дехто там вже готовий вам принтер брайлівський подарувати, спитайте, чи не жартує часом?
Тож читайте та коментуйте :-)
Share |
ГРАМОТА СЛІПИХ
Хай рядки ці не образять тих,
Хто не з доброї своєї волі,
Підкорившись нещасливій долі,
Мусить знати грамоту сліпих.
Бо рукою можна ще зуміть
Знать чарівну зливу гам і терцій.
Тільки як Сосюрину блакить
Перелить навпомацки у серце?
Можна взяти в руки алебастр,
Виліпити з ньогго дивні перла.
Але як побачить смуток айстр,
Що, весни не дочекавшись, вмерли?
А можливо, справа і не в тім,
Хто і як твої читає вірші,
А можливо навіть, що сліпим
Їх структура атомна видніша?
Бо хіба ж ото не диво з див,
Коли хтось буденно, просто, звично
Відчуває щирість почуттів
І опуклість образів – фізично!
Тут уже не допоможе звук
Рим дзвінких і ритмових екзотик:
Серця підкупить не зможе слух
Віршами, холодними на дотик.
До речі, там, шановні блогери, обговорюються не лише суто виробничі наші процеси, але й сюжети народжуються, достойні окремого виробничого детективу:
" Блогер «Катя Чузова», библиотекарь по профессии и по месту работы, а по совместительству– наша невестка. Сегодня, в 15.09, села за мой компьютер и разместила свой коментарчик под моим ником. Нехорошо… Сделала б это дочь, – (!!!!!), а невестку – жалко."
А дехто там вже готовий вам принтер брайлівський подарувати, спитайте, чи не жартує часом?
Тож читайте та коментуйте :-)
Share |
